Що таке «Пізнавальна діяльність»?

Що таке «Пізнавальна діяльність», чи чому дитина повільно думає?

           Чому одні люди всі схоплюють на льоту, а іншим необхідне багаторазове повторення того самого?
1. Це пов'язано зі здатністю центральної нервової системи швидко та точно засвоювати інформацію з навколишнього світу;
2. Залежить від зацікавленості слухача;
3. Від злагодженої роботи зору, слуху, рухових відчуттів всього тіла та окремих його частин (зокрема, пальців рук);
4. Від здатності людини до довільної та цілеспрямованої уваги.

          Недостатня включеність одного з цих компонентів пізнавальної діяльності різко знижує ефективність спілкування людини, у тому числі й дитини з навколишнім світом. Особливо це різко виражено у дітей із проблемами у розвитку.
Незрілість нервової системи від народження або до моменту початку систематичного навчання в дитячому садку не дає дитині запам'ятовувати те, що їй показують або кажуть дорослі, що вона сама бачить; чує, відчуває щодня. Втрачаючи відчуття нового, але не запам'ятовуючи необхідне, дитина не виявляє зацікавленості у пізнанні навколишнього світу чи втрачає її. Звична обстановка (вдома, у дитячому садку, на вулиці) не викликає бажання щось помацати і назвати, проте зміна цієї звичності веде до різких протестів дітей.
            Чому? Адже здається, що дитина нічого не помічає довкола, не називає на прохання дорослого. Протести виникають тому, що дитина, запам'ятавши цілісну картину навколишнього світу, не виділяє з неї зокрема (дерева, траву, камінці, людей, автобус, стіл, стілець тощо). Тому кожна зміна (в одязі, у маршруті до дому, в їжі) викликає у дитини переляк перед невідомим, і він вимагає повернення до колишнього, йому відомого оточення. Як тільки це відбувається (пішли звичною стежкою, мама одягла ту ж кофтинку, посадили на той самий стільчик), дитина заспокоюється і знову не виявляє інтересу до оточення.
Через незрілу нервову систему дуже часто у дітей вчасно не налагоджуються зв'язки між оком і вухом, оком і рукою, ногою і вухом тощо. Дитина не може виконати простих для нас завдань: повернутись у бік звуку (начебто не чує, але слух у порядку}, підстрибнути на одній нозі, зафарбувати контур (око бачить, але рука не слухається), штовхнути м'яч.Це з одного боку.З іншого боку, незрілість нервової системи обмежує розуміння дитиною зверненої до неї мови: він просто не розуміє , Що йому кажуть.І найнезрозуміліше для нас, дорослих, - не може зробити як ми, тобто за наслідуванням і зразком.Девіз: "Роби як я!" для дитини з проблемами в розвитку стає недосяжним.Чому? відсутності злагодженої роботи всіх органів чуття дитини: око бачить, вухо чує, але обмінятися один з одним і дати команду м'язам рухатися вони не можуть, саме цим пояснюється невміння дітей до початку шкільного навчання обвести клітинку, показати праву/ліву руку, змалювати найпростіший орнамент паличок і т.д.
          Щоб запам'ятати, як виглядає предмет чи об'єкт навколишнього світу, дитині потрібно змусити себе подивитися і сфотографувати її такою, якою вона є, щоб наступного разу дізнатися. Щоб запам'ятати, як називається щось, дитина знову повинна змусити себе сфотографувати той набір звуків, яким дорослі цей предмет позначають. Найчастіше цей процес відбувається без особливого втручання з боку дорослих. Однак коли нервова система незріла, коли є неузгодження в роботі різних сприймаючих систем дитини, тоді запам'ятовування вимагає багаторазових повторень і надмірних зусиль дитини для концентрації уваги на якомусь одному предметі. Енергії та можливостей дитини не вистачає для швидкого та точного запам'ятовування та відтворення отриманого досвіду: дитина насилу запам'ятовує, іноді неправильно, важко переучується, швидко забуває. Саме ці складнощі ховаються за виразом «повільно думає, коли говорять про дитину з проблемами розвитку.
           Вищеописані проблеми підстерігають малюка з перших днів життя. Про недостатню зрілість нервової системи мами дізнаються ще в пологовому будинку, але, на жаль, не роблять жодних зусиль для допомоги дитині, наївно вважаючи, що все з віком пройде. Навпаки, чим старшим стає малюк, тим більше інформації та досвіду взаємодії з навколишнім світом він недоотримує. І зовсім не тому, що він «ледар і не хоче», а тому, що незрілість нервової системи не дає йому засвоювати той матеріал, який знають його однолітки, що навіть не відвідують дитячий садок.
           Допоможіть своїй дитині, проконсультуйтеся у спеціалістів. Найголовніше - не чекати п'яти років, на які посилаються необізнані люди, оголошуючи цей вік мало не віком позбавлення всіх проблем у розвитку дитини.