"Дитяча тривожність"
"Дитяча тривожність"
Останнім часом усе частіше звертаються батьки із запитом, поганої поведінки дітей, конфліктність, або замкненість, втратою інтересу до навчання, не бажання ходити до закладу освіти, залежність від гаджетів, ці непрямі аспекти, можуть свідчати про підвищену тривожність в дитини.
Але що таке дитяча тривога насправді?
Вона не завжди виглядає як страх або сльози. Часто це — біль у животі перед школою, нескінченне «а що, як…», сльози через контрольну, нічні пробудження, раптове підвищення температури, відмова йти на гурток, хоча дитина колись його дуже любила.
Я бачу, як дитина намагається «бути зручною», щоб не засмутити дорослого. Як боїться помилитися. Як мовчить про свої потреби. Як реагує тілом, бо словами ще не вміє сказати: мені страшно, я не справляюся, мене ніхто не чує. Я не хочу!...
Іноді дорослі кажуть: «Вона просто сором’язлива», «Він такий вразливий». Але за цим часто стоїть тривога, яку дитина не може сама подолати.
Я зрозуміла, що найважливіше — створити для дитини безпечний простір. Там, де вона може боятись, і буде прийнятою, де її зрозуміють.
Там, де не змушують «взяти себе в руки», а просто слухають.
Де не карають за сльози, а обіймають.
Де помилка — це досвід, а не провина.
Тривожні діти — це не «складні» діти.
Це діти, яким важливо, щоб поруч був хтось спокійний та стабільний.
Хтось, хто витримає їхній страх і допоможе знайти опору всередині себе.
