Чи погано коли дитина злиться?
Злість-емоція негативного відтінку і відчувається нами також негативно, так ми звикли про неї думати. Окрім того що злість несе у собі деструктивні потяги і може руйнувати все навколо себе, або шкодити навіть власній особистості, вона може виступати ПОМІЧНИКОМ. Розглянемо, що ми знаємо про злість,якою вона є.
Зла людина ... злитися ... зло ... - скільки негативного заряду несуть ці слова в нашій культурі ...
Ми традиційно вважаємо злість поганим почуттям. Культурні традиції і норми наказують нам стримувати злість і агресію при взаємодії з оточуючими.
«Хороші дівчатка не зляться ...»
«Злий хлопчик - це погано. Хлопчик повинен бути ввічливим джентльменом »
Раз по раз діти чують заборону на прояв злості і вчаться її ховати.
А що таке злість насправді? Що це за почуття? Як воно проявляється? Чим може нам допомогти?
У пісочниці відібрали дитячу іграшку. Вона розлютилася і спробувала її повернути, закричала і вирвала її з рук загарбника. Мама насварила за те, що дитина така зла ...
Що тут сталося з точки зору психології? Були жорстко порушені кордони господаря іграшки - у нього, без його згоди, відібрали річ, що належить йому. Природною реакцією на грубе порушення кордонів було почуття злості, яке дало енергію для захисту своїх кордонів - «закричати і повернути своє назад», адже «я сам хотів цією іграшкою ще пограти». А тут прийшла мама і вилаяла, транслювала таким чином відразу кілька послань: «твої кордони можна порушувати», «ти - ніхто, твої бажання нецінні, цінніше бажання іншого», «у тебе немає права відстоювати себе», «ти не маєш право відчувати те, що ти відчуваєш ».
Ці дитячі ситуації повторюються з разу в раз протягом усього періоду дорослішання дитини. І поступово дитина стає нечутливою до того, що з нею відбувається - нечутливі до своїх кордонів, байдужим до своїх бажань, нечутливим до автентичного собі. Потім в дорослому житті такі діти "дівчата та хлопці" не можуть розповісти що вони відчувають, чому вони цінні. Питання: «У чому твоя цінність?» Ставить таких хлопчиків і дівчаток у глухий кут. Вони звикли міряти свою цінність оцінками інших, і без цієї зовнішньої оцінки «ти молодець» вони просто губляться ...
І виникають в їх головах такі питання "Для чого живу?", "Чого вартую","Навіщо я живу?". І де брати сили для цього самого життя? »
Ось тут приходить на допомогу злість.Саме в момент, коли діти починають злитися (можливо, вперше за довгий-довгий час) і народжується можливість доторкнутися до його душі і почуттів, почути настільки довго мовчало його «Я», в такі моменти потрібно обговорювати злість, її причини, звідки вона з'явилася, на захист якої цінності піднялася. Розуміємо, як проживається злість, як її відчувають і як йому взагалі «відчувати». Ми дивимося в саму цінність, яку захищає дитина, вчимося бачити і визнавати її, давати їй право «бути».
Отже спостерігаючи прояви злості ми бачимо маркери, які допоможуть зрозуміти світ дітей, чому саме дитина злиться та що вона захищає.
