ГРА У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Гра – це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в закріплених способах здійснення предметної діяльності. У грі відтворюються норми людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання та засвоєння предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний і моральний розвиток особистості. У дітей гра є провідним видом діяльності, який формує знання, вміння і навички.
У грі відбувається формування виробничого досвіду і довільної поведінки дитини, її самореалізація і соціалізація (тобто входження в людське суспільство), прилучення до комунікативної культурі - культурі спілкування.
У ранньому віці виникає і отримує розвиток індивідуальна, предметна, в тому числі символічна гра.
Предметна гра - дитяча гра з предметами людської матеріальної і духовної культури, в якій дитина використовує їх за прямим призначенням.
Символічна гра - вид гри, в якій реальність відтворюється у вигляді символів, знаків, а ігрові дії виконуються в абстрактній формі.
Дитячі ігри предметного плану можуть бути трьох типів:
- гра-дослідження;
- гра-конструювання;
- рольова гра.
Рольова гра - спільна групова гра, в якій її учасники розподіляють, беруть на себе і виконують різні соціальні ролі: матері, батька, вихователя, лікаря і т.п.
Сюжетна гра - дитяча гра, в якій дитина відтворює сюжети з подій реального життя людей, оповідань, казок.
Сюжетно-рольову гру можна розглядати, як підготовку дитини до участі в суспільному житті і різних соціальних ролях.
У груповій грі вперше виявляється лідерство, починають розвиватися організаторські уміння і навички, розвиваються комунікативні здібності.
У особливий клас гри можна віднести ігри-змагання, в яких формуються і закріплюються такі важливі фактори розвитку особистості, як мотивація, досягнення успіху, прагнення до розвитку своїх здібностей.
Гра – це вид діяльності в умовних ситуаціях, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням.
Гру, як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим, люди використовували з давнини. Широке застосування грі знаходить в народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має суттєву ознаку – чітко поставлену мету навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.
За характером педагогічного процесу виділяють наступні групи ігор:
- Навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі.
- Пізнавальні, виховні, розвиваючі.
- Репродуктивні, продуктивні, творчі.
- Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психологічні та ін.
Крім представленої класифікації, існують й інші підстави для неї, наприклад:
За характером ігрової методики гри бувають:
- Предметні.
- Сюжетні.
- Рольові.
- Ділові.
- Імітаційні.
- Ігри - драматизації.
І, нарешті, специфіку ігрової технології в значній мірі визначає середовище: розрізняють ігри з предметами, і без предметів, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп'ютерні, і з ТСО, а так само з різними засобами пересування.
Але в першу чергу слід розділити ігри по виду діяльності на наступні групи:
- фізичні (рухові),
- інтелектуальні (розумові),
- трудові та соціально-психологічні.
У педагогіці робилися неодноразові спроби вивчити і описати кожен із видів гри з урахуванням його функцій у розвитку дітей, дати класифікацію ігор. Це необхідно для поглибленого вивчення природи гри, її впливу на розвиток особистості, а так само для того, щоб визначити, яким чином можна впливати на ігри, посилювати їх вплив, педагогічно грамотно використовуючи їх у виховному процесі. Психологи і педагоги приділяють величезне значення грі, як найважливішого чинника розвитку, соціалізації, засвоєння суспільних норм, розвитку комунікативних здібностей та навичок життя в людському суспільстві.
Гра дозволяє досягти цілої низки важливих цілей:
- дидактичних: формування й застосування нових знань, вмінь та навичок, розширення світогляду тощо;
- розвиваючих: розвиток пам'яті, мови, розумових процесів;
- аналізу, синтезу, співставлення, порівняння тощо, розвиток гнучкості, швидкості, творчості мислення та здібностей;
- виховних: виховання самостійності, відповідальності, волі, колективізму, навичок співпраці тощо.
Отже, використання ігор дає можливість нейтралізувати зверхність педагога, стимулювати позитивні емоції, а також створити атмосферу здорового змагання, що спонукає дітей мобілізувати всі свої знання, думати, добирати відповідне, зіставляти та оцінювати.
