Порівняння, узагальнення та закріплення як необхідні складові розумового навчання і виховання дітей
Порівняння, узагальнення та закріплення як необхідні складові розумового навчання і виховання дітей
В якості прикладу розвитку у дітей інтелектуальних процесів розглянемо процес формування у дітей уміння порівнювати об'єкти. У дітей середнього і старшого дошкільного віку вже наявні деякі стихійно сформовані вміння проводити порівняння. Проте ці вміння недосконалі - діти часто звертають увагу на суто зовнішні ознаки, несуттєву схожість між об'єктами і не помічають важливого, суттєвого. Обов’язково необхідно навчити дітей виділяти аналогічні частини у двох або декількох об'єктів. Наприклад, у різних живих істот виділяти голову, тулуб, кінцівки; у рослин - стебло, гілочки, листя; у неживих предметів, наприклад біля будівель - фундамент, стіни, дах і т. д. Такі вміння у дітей частково є. Їх необхідно активізувати і уточнити. На їх основі будуть складатися в подальшому більш складні розумові операції. На наступному етапі у дітей формують уміння виділяти в строгій послідовності частини в одному з об'єктів і порівнювати їх з аналогічними частинами в іншому об'єкті. Спочатку діти порівнюють ці частини за формою. Коли вони оволодівають цим умінням, то порівняння можна здійснювати і за іншими ознаками: розміром, кольором, а для старших дошкільників - і за просторовим положенням частин.
Важливо, щоб діти навчилися порівнювати речі між собою за певною системою, у певній послідовності. Це забезпечить і продуктивність процесу порівняння, і його пізнавальне значення.
Важливим моментом розумового виховання дітей дошкільного віку є формування у дітей елементів спільного підходу до пізнання різних предметів і явищ. Він формується через розгляд предметів і явищ за певним планом, систематичністю і послідовністю ознайомлення з особливостями об'єкта. У дітей дошкільного віку часто ще відсутній такий підхід до ознайомлення з навколишнім і його необхідно формувати в процесі розумового виховання.
Старшим дошкільнятам вже доступне розуміння того, що різні предмети і явища можуть бути розглянуті через визначення певного плану, який виступає у вигляді серії запитань, пов'язаних одне з одним. Вони націлюють дітей на істотні сторони розглянутих явищ, їх зв'язок з іншими явищами. Зміст запитань та їх послідовність визначаються характером розглянутих явищ. Наприклад, якщо мова йде про тварин, то система запитань може бути такою: 1) яка це тварина (домашня, дика, хижа, нехижа), 2) де вона живе (місце проживання), 3) чим харчується, як добуває їжу, 4) як захищається від ворогів.
Спочатку дорослий сам ставить запитання і дає на них відповіді. Потім діти засвоюють послідовність питань при ознайомленні з тим або іншим явищем і самі починають задавати подібні питання по відношенню до споріднених явищ. Таким чином, у дітей формується розуміння того, що саме необхідно дізнатися про дане явище, на що звернути головну увагу. Активність дитини направляється на суттєві сторони явища.
Навчання дітей вмінню бачити подібне в різних об'єктах має істотне значення для формування узагальнених уявлень (наприклад, уявлень про живе і неживе), які потім послугують базою для формування відповідних понять. Успішному засвоєнню нових знань сприяє активізація вже сформованих у дітей знань. Діти, як правило, мають досить велике коло уявлень, дані про ті чи інші речі і явища (це і стихійно набуті знання, і знання, засвоєні на заняттях), але ці знання ще не систематизовані. Дорослий, починаючи ознайомлення дошкільників з тією чи іншою темою, повинен серією спеціально підібраних запитань активізувати наявні у дітей уявлення. Це дозволяє надалі раціонально побудувати процес ознайомлення з новим матеріалом, оскільки вже відомо, на які знання дітей можна спертися в процесі пояснення і що вимагає особливо ретельного відпрацювання при навчанні.
Після того, як діти отримали і осмислили нові знання, слід їх закріплювати. А для цього необхідна особлива організація дитячої діяльності. Дорослий, після пояснень і показу наочного матеріалу, задає дитині запитання. Їх можна підрозділяти на два види. Одні питання передбачають відтворення дитиною знань в тому вигляді, як вони повідомлялися дорослим раніше. Інші питання, які не вимагають буквального відтворення отриманих знань, дозволяють дитині у вільній формі викласти зміст того, що було нею побачене і почуте.
Для закріплення засвоєного часто використовується повторення. Повторення необхідно організувати так, щоб знання не тільки закріплювалися, але і збагачувалися. При закріпленні знань важливо надавати дітям можливість якомога більше запитувати та розповідати. Це не тільки розвиває мовлення дітей, але і сприяє більш повному з'ясуванню побаченого і почутого.
Закріплення засвоєних знань сприяє також відображенню дітьми отриманих вражень в грі, конструюванні, в образотворчій діяльності. Активно використовуючи отримані знання в такого роду діяльності, дитина ще міцніше їх запам'ятовує і починає осмислювати ще повніше і глибше.
В процесі навчання під час занять дорослий формує у дітей елементи навчальної діяльності, виробляє вміння уважно слухати і виконувати вказівки, діяти у відповідності з запропонованим словесним або наочним зразком, що має першочергове значення для підготовки дітей до школи, до систематичного навчання основам наук.
