СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ, ЩО ЇМ РОБИТИ
1. Перше, що треба зробити вчителям – зрозуміти, що в дистанційному навчанні батьки є партнерами вчителів. Тому перед тим, як починати заняття, треба виділити час на роботу з батьками. До прикладу, корекційному педагогу варто пояснити батькам, як виконувати вправи та як допомогти дитині. Також слід запитати батьків, чи в них є матеріали, які потрібні для вправ. Якщо немає – треба передати ці матеріали або пояснити, як зробити їх власноруч.
Участь батьків дітей з ООП під час відеоуроків буває різною:
- Активна. Коли дитина має порушення моторики, а завдання бувають такими, щоб дати їй можливість потримати ручку і намалювати або щось обвести. Тоді батьки мають взяти руки дитини у свої, вкласти ручку і разом виконати вправу.
- Часткова. Коли під час того ж завдання треба вкласти ручку до руки дитини, а вона сама зможе виконати вправу.
- Непомітна. Коли дитина може виконати завдання самостійно, а батьки є сторонніми спостерігачами.
Про ці види треба розповісти батькам і пояснити, як саме вони мають себе поводити.
2. Розмовляючи з дітьми з ООП через відеозв’язок, учителі мають звертатись тільки до дитини. Учень повинен розуміти, що це його урок і що він має відповідати. Якщо допомога батьків буде надмірною, в якийсь момент дитина може перекласти відповідальність на дорослого, який сидить поруч.
Якщо батьки не допомагають, а роблять щось замість дитини, можемо (вчитель чи асистент) написати їм у чат: “Будь ласка, спробуйте ще раз виконати цю вправу, але мінімально допомагати дитині”.
Якщо батьки не знають, як користуватися відеозастосунками (Zoom, Google meet) і не знають, як доєднатись до відеоуроку, треба їм це пояснити або надіслати у батьківський чат алгоритм користування.
2. Треба просити батьків та дітей про зворотний зв’язок. До прикладу, можна зробити опитування в Гугл-формах із запитаннями, що покращити та змінити, що сподобалось, а що ні.
