Мовленнєво-творча діяльність
Мовленнєво-творча діяльність є природньою для дитини, важливим засобом самовираження, самореалізації, який виявляється у різних видах дитячої діяльності: в сюжетно-рольовій грі; в пізнавальній діяльності (міркування, пояснення, запитання); у спілкуванні з однолітками й дорослими. Ініціативна мовленнєво-творча діяльність ґрунтується на знаннях дитини, які вона здобула під час навчання.
Мовленнєво-творча діяльність включає в себе:
• лексико-граматичні вправи: добір синонімів, антонимів; порівнянь до наведених слів-синонімів; складання речень про можливі дії;
• підготовка до творчої розповіді — складання сюжету за допомогою запитань вихователя: як могло таке статися? Можливо, він вчинив…? Як повернути…? Які добрі вчинки він міг зробити? Чи допомогло це …? Що герой зрозумів ….? Який корисний урок він отримав?;
• колективне складання сюжетів за опорними сигналами у вигляді предметних карток;
• малювання дітьми ілюстрацій до окремих епізодів створеного сюжету. Відтворення казки за малюнками. Складання книжки-розкладанки;
• загальний етичний висновок вихователя і дітей.
Індивідуальна спонтанна творчість — це майже завжди моногра, незалежно від змісту і характеру діяльності, за виключенням мовленнєво-творчої діяльності, яка спонукається естетичним мотивом (С. Рубінштейн). Дитина може обирати різні засоби для реалізації свого задуму (дії з іграшками, малювання, ліплення, конструювання, танець з підспівуванням), її активність зумовлюється ігровим мотивом, унаслідок чого виникає ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в певних діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо). Така індивідуальна творчість є безперечно цінною для розвитку творчої уяви, образного й логічного мислення, емоційно-чуттєвої сфери дошкільника. Саме від багатства, оригінальності, змістовності мовленнєвої творчості значною мірою залежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.
