Психологічний підхід до дітей різного віку

Дата: 03.01.2024 11:35

Кількість переглядів: 80

Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна і не передбачувана. Кожен період /вік – це своєрідний ступінь психічного розвитку з властивими для нього стійкими якісними особливостями. Для кожного віку характерні цілісні новоутворення. Такими є психічні і соціальні зміни в житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, її ставлення до середовища, весь хід розвитку на даному етапі.

Життя дитини має бути організоване з урахуванням можливостей даного віку, маючи на увазі спонукання переходу до наступного вікового періоду. Перші 7 років життя всі діти розвиваються в певній послідовності. Відрізнятись може лише темп розвитку.

Вікові особливості дітей різного віку.

Діти 3-6 (7) років

• схильні фантазувати та володіють «магічним мисленням», надаючи людських якостей неживим предметам;
• до завершення дошкільного віку з'являється тенденція до узагальнення та встановлення зв'язків, наприклад, діти можуть описати процес, що відбувався з ними, подібно до гри;
• діти такого віку не здатні контролювати власні емоції дуже добре, оскільки в них не сформована остаточно лімбічна частина мозку, яка відповідає за контроль над емоціями;
• гарно запам’ятовують емоційно забарвлені події;
• позитивно реагують на встановлені правила, які окрім іншого, надають їм почуття безпеки та передбачуваності процесу, в який вони включені.

Як налагодити взаємодію?

Діти дошкільного віку можуть мати складнощі з вербалізацією та роз’ясненням своїх думок та почуттів, подій, які відбувалися з ними, проте вони гарно можуть пояснити явища через дії, які підкріплюють тактильними рухами, а також через гру. Щоб надати або отримати необхідну інформацію дитині такого віку, важливо використовувати елементи гри, адже провідною діяльністю цього віку є гра.

Молодші школярі  (7/8 – 10 років)

• провідною діяльністю віку є навчальна, отож діти цього віку зазвичай люблять навчатися новому та легко включаються у таку діяльність;
• самооцінка дитини має знижену стабільність і залежить від оцінок учителя або значущого дорослого, отож для дітей цього віку дуже важливою є похвала та відзначення їхніх досягнень;
• продовжує розвиватись пам’ять, тому мимоволі вона запам'ятовує більше, особливо з того, що пов'язано з яскравими наочними посібниками, образами-спогадами; 
• з'являється особлива вольова дія – вчинок, орієнтований на інтереси оточення; 
• дитина починає більш критично сприймати навколишній світ, більш гостро реагувати на несправедливість та утиск почуття власної гідності, отож справедливість є дуже важливою;
• у дітей розвивається абстрактне мислення, здатність логічно міркувати й уважно слухати, спостерігати і запам'ятовувати, аналізувати і робити висновки.

Як налагодити взаємодію?

          Дитина точно сприймає предмети, події і взаємозв’язок між ними, якщо їх можна дослідити особисто. Визначає «добре», «погано» під впливом дорослого та орієнтується на встановлені правила. Її увага має невеликий об'єм і недостатню стійкість, тож дитина може зосереджено займатися однією справою протягом 10–20 хвилин. У дитини з’являється відчуття сорому і схильність брати провину на себе за те, що сталося.

 Підлітки (11–17 років)

• емоційний фон стає нестабільним через гормональний сплеск,  дитина змушена постійно пристосовуватися до фізичних і фізіологічних змін;
• формується новий образ фізичного «Я», дитина гостро переживає дійсні та уявні вади зовнішності; 
• підліткам притаманна активізація на фоні складної взаємодії гормонів росту і статевих гормонів, що викликає інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток;
• підліткова самостійність проявляється в основному у прагненні відокремлення від дорослих, звільнення від їхньої надмірної опіки та контролю, а також у різноманітних заняттях, які не пов’язані із навчанням;
• емоційну нестабільність посилює процес статевого дозрівання;
• у спілкуванні з дорослими не прагнуть обов'язково досягти глибокого саморозкриття та відчути реальну психологічну близькість, проте думки і цінності, які отримують від дорослих, вони перевіряють у спілкуванні з однолітками.

Як налагодити взаємодію?

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням, отож, підлітки цінують, коли до них ставляться як до дорослих. Через гормональні зміни спостерігаються коливання настрою від депресивного до імпульсивного. Адреналін запускає процес швидкого та непропорційного зростання, гормон дофамін знеболює його, однак призводить до зниження настрою та депресивних тенденцій. Важливо підсилювати компетентність та значущість підлітка, використовувати активне слухання (наприклад, реагувати кивками голови) та надавати емоційну підтримку. У взаємодії з підлітками важливо ініціювати та посилювати їхні почуття та прагнення до співпраці з дорослим («мені важливо почути твою думку»).

Успішне здійснення психологічного (індивідуального) підходу залежить від наступних передумов:

1. Опора на позитивне у характері та особистості дитини.
2. Спрямованість педагогічної роботи на подолання наявних у неї негативних проявів.
3. Визначення причин формування індивідуальних відмінностей (особливості вищої нервової діяльності, умов життя та виховання).
4. Єдність вимог до дитини з боку дорослих (педагогів, батьків).
5. Системність у здійсненні психологічного (індивідуального) підходу, єдність та послідовність його етапів, що утворюють неперервний цикл.

Створення сприятливого (доброзичливого) середовища та психологічного комфорту сприяє та забезпечує розвиток впевненості, захищеності та розкриттю позитивних якостей особистості, талантів, мотивує на нові звершення та відкриття; сприяє соціалізації дитини та успішної реалізації себе серед однолітків. Середовище має відповідати індивідуальним потребам кожної дитини. Важливо пам’ятати те, що адаптуємо не дитину до середовища, а змінюємо середовище відповідно до потреб дитини.

Без знання і врахування закономірностей вікового та індивідуального розвитку дітей неможлива ефективна педагогічна діяльність. Вивчення індивідуального темпу розвитку дитини, її індивідуальних особливостей (природні задатки, темперамент, тип нервової системи, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, увага, мислення), інтереси і потреби, воля і почуття), акцентуації характеру) є фундаментальним аспектом.

Створення психологічного портрету дитини є важливим інструментом для розуміння дитини та її поведінкових особливостей. Психологічний портрет допомагає прогнозувати поведінку та реакції на певні ситуації, що є основою для успішного спілкування, взаємодії та співробітництва. використовують різні методи

 Спостереження, аналіз та зіставлення різних характеристик, таких як темперамент, характер, переваги, сильні та слабкі сторони, а також цінності та переконання; спостереження за поведінкою, проведення інтерв’ю, аналіз письмових матеріалів, а також використання психологічних тестів і опитувальників - методи для складання комплексного уявлення про  особистість дитини.

Більш того, таке дослідження дає можливість визначити зону актуального розвитку дитини (це комплекс умінь, якими володіє дитина на теперішній час) та найближчого розвитку (різниця між тим, що дитина може виконати сама, і тим, що виконує з допомогою інших) та скласти план саморозвитку/корекції/самовдосконалення.

Будь-яка взаємодія з дитиною має ґрунтуватися на засадах толерантності, її ефективність пов’язана з глибоким розумінням психологічних основ розвитку, гуманному ставленні до дитини, забезпеченні їй права на вибір, на власну гідність, на повагу, права бути такою, якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити дорослий.

Для забезпечення гармонійного розвитку дитини і можливості прямо чи опосередковано впливати на розвиток її особистості треба дотримуватись єдиних вимог до неї з боку дм

Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна і не передбачувана. Кожен період /вік – це своєрідний ступінь психічного розвитку з властивими для нього стійкими якісними особливостями. Для кожного віку характерні цілісні новоутворення. Такими є психічні і соціальні зміни в житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, її ставлення до середовища, весь хід розвитку на даному етапі.

Життя дитини має бути організоване з урахуванням можливостей даного віку, маючи на увазі спонукання переходу до наступного вікового періоду. Перші 7 років життя всі діти розвиваються в певній послідовності. Відрізнятись може лише темп розвитку.

Вікові особливості дітей різного віку.

Діти 3-6 (7) років

• схильні фантазувати та володіють «магічним мисленням», надаючи людських якостей неживим предметам;
• до завершення дошкільного віку з'являється тенденція до узагальнення та встановлення зв'язків, наприклад, діти можуть описати процес, що відбувався з ними, подібно до гри;
• діти такого віку не здатні контролювати власні емоції дуже добре, оскільки в них не сформована остаточно лімбічна частина мозку, яка відповідає за контроль над емоціями;
• гарно запам’ятовують емоційно забарвлені події;
• позитивно реагують на встановлені правила, які окрім іншого, надають їм почуття безпеки та передбачуваності процесу, в який вони включені.

Як налагодити взаємодію?

Діти дошкільного віку можуть мати складнощі з вербалізацією та роз’ясненням своїх думок та почуттів, подій, які відбувалися з ними, проте вони гарно можуть пояснити явища через дії, які підкріплюють тактильними рухами, а також через гру. Щоб надати або отримати необхідну інформацію дитині такого віку, важливо використовувати елементи гри, адже провідною діяльністю цього віку є гра.

Молодші школярі  (7/8 – 10 років)

• провідною діяльністю віку є навчальна, отож діти цього віку зазвичай люблять навчатися новому та легко включаються у таку діяльність;
• самооцінка дитини має знижену стабільність і залежить від оцінок учителя або значущого дорослого, отож для дітей цього віку дуже важливою є похвала та відзначення їхніх досягнень;
• продовжує розвиватись пам’ять, тому мимоволі вона запам'ятовує більше, особливо з того, що пов'язано з яскравими наочними посібниками, образами-спогадами; 
• з'являється особлива вольова дія – вчинок, орієнтований на інтереси оточення; 
• дитина починає більш критично сприймати навколишній світ, більш гостро реагувати на несправедливість та утиск почуття власної гідності, отож справедливість є дуже важливою;
• у дітей розвивається абстрактне мислення, здатність логічно міркувати й уважно слухати, спостерігати і запам'ятовувати, аналізувати і робити висновки.

Як налагодити взаємодію?

          Дитина точно сприймає предмети, події і взаємозв’язок між ними, якщо їх можна дослідити особисто. Визначає «добре», «погано» під впливом дорослого та орієнтується на встановлені правила. Її увага має невеликий об'єм і недостатню стійкість, тож дитина може зосереджено займатися однією справою протягом 10–20 хвилин. У дитини з’являється відчуття сорому і схильність брати провину на себе за те, що сталося.

 Підлітки (11–17 років)

• емоційний фон стає нестабільним через гормональний сплеск,  дитина змушена постійно пристосовуватися до фізичних і фізіологічних змін;
• формується новий образ фізичного «Я», дитина гостро переживає дійсні та уявні вади зовнішності; 
• підліткам притаманна активізація на фоні складної взаємодії гормонів росту і статевих гормонів, що викликає інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток;
• підліткова самостійність проявляється в основному у прагненні відокремлення від дорослих, звільнення від їхньої надмірної опіки та контролю, а також у різноманітних заняттях, які не пов’язані із навчанням;
• емоційну нестабільність посилює процес статевого дозрівання;
• у спілкуванні з дорослими не прагнуть обов'язково досягти глибокого саморозкриття та відчути реальну психологічну близькість, проте думки і цінності, які отримують від дорослих, вони перевіряють у спілкуванні з однолітками.

Як налагодити взаємодію?

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням, отож, підлітки цінують, коли до них ставляться як до дорослих. Через гормональні зміни спостерігаються коливання настрою від депресивного до імпульсивного. Адреналін запускає процес швидкого та непропорційного зростання, гормон дофамін знеболює його, однак призводить до зниження настрою та депресивних тенденцій. Важливо підсилювати компетентність та значущість підлітка, використовувати активне слухання (наприклад, реагувати кивками голови) та надавати емоційну підтримку. У взаємодії з підлітками важливо ініціювати та посилювати їхні почуття та прагнення до співпраці з дорослим («мені важливо почути твою думку»).

Успішне здійснення психологічного (індивідуального) підходу залежить від наступних передумов:

1. Опора на позитивне у характері та особистості дитини.
2. Спрямованість педагогічної роботи на подолання наявних у неї негативних проявів.
3. Визначення причин формування індивідуальних відмінностей (особливості вищої нервової діяльності, умов життя та виховання).
4. Єдність вимог до дитини з боку дорослих (педагогів, батьків).
5. Системність у здійсненні психологічного (індивідуального) підходу, єдність та послідовність його етапів, що утворюють неперервний цикл.

Створення сприятливого (доброзичливого) середовища та психологічного комфорту сприяє та забезпечує розвиток впевненості, захищеності та розкриттю позитивних якостей особистості, талантів, мотивує на нові звершення та відкриття; сприяє соціалізації дитини та успішної реалізації себе серед однолітків. Середовище має відповідати індивідуальним потребам кожної дитини. Важливо пам’ятати те, що адаптуємо не дитину до середовища, а змінюємо середовище відповідно до потреб дитини.

Без знання і врахування закономірностей вікового та індивідуального розвитку дітей неможлива ефективна педагогічна діяльність. Вивчення індивідуального темпу розвитку дитини, її індивідуальних особливостей (природні задатки, темперамент, тип нервової системи, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, увага, мислення), інтереси і потреби, воля і почуття), акцентуації характеру) є фундаментальним аспектом.

Створення психологічного портрету дитини є важливим інструментом для розуміння дитини та її поведінкових особливостей. Психологічний портрет допомагає прогнозувати поведінку та реакції на певні ситуації, що є основою для успішного спілкування, взаємодії та співробітництва. використовують різні методи

 Спостереження, аналіз та зіставлення різних характеристик, таких як темперамент, характер, переваги, сильні та слабкі сторони, а також цінності та переконання; спостереження за поведінкою, проведення інтерв’ю, аналіз письмових матеріалів, а також використання психологічних тестів і опитувальників - методи для складання комплексного уявлення про  особистість дитини.

Більш того, таке дослідження дає можливість визначити зону актуального розвитку дитини (це комплекс умінь, якими володіє дитина на теперішній час) та найближчого розвитку (різниця між тим, що дитина може виконати сама, і тим, що виконує з допомогою інших) та скласти план саморозвитку/корекції/самовдосконалення.

Будь-яка взаємодія з дитиною має ґрунтуватися на засадах толерантності, її ефективність пов’язана з глибоким розумінням психологічних основ розвитку, гуманному ставленні до дитини, забезпеченні їй права на вибір, на власну гідність, на повагу, права бути такою, якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити дорослий.

Для забезпечення гармонійного розвитку дитини і можливості прямо чи опосередковано впливати на розвиток її особистості треба дотримуватись єдиних вимог до неї з боку дорослих (педагогів, батьків ) та доступно пояснити їх. Адже, в дітях треба бачити хороше, хоч і з деяким ризиком помилитися.

орослих (педагогів, батьків ) та доступно пояснити їх. Адже, в дітях треба бачити хороше, хоч і з деяким ризиком помилитися.

« повернутися