Подолання труднощів у ході гри в дітей із сенсорними порушеннями.
Під час сенсорних ігор вдома та на заняттях можливе виникнення різних труднощів у взаємодії з дорослим:
1. Якщо дитина не входить у гру, не звертає уваги на ваші дії чи висловлює протест, не наполягайте. Але обов'язково спробуйте наступного разу. Якщо ж ви бачите, що дитині сподобалася гра, але вона залишається пасивною, не зупиняйтесь, продовжуйте здійснювати ігрові дії, коментуйте їх так, ніби ви дієте разом із дитиною, «введіть» у гру улюблену іграшку. Спочатку не варто чекати від дитини активності, радійте будь-якій, навіть найменшій, участі в грі. Може статися і так, що дитина відтворюватиме ігрові дії поза заняттям.
2. Пам'ятайте, що дитину можуть злякати ті нові, яскраві враження, які ви їй пропонуєте. Оскільки неможливо припустити заздалегідь, яке враження справить на дитину даний сенсорний ефект, слід бути обережним – пропонуйте нове поступово і маленькими порціями. Уважно стежте за реакцією дитини і за перших ознак тривоги чи страху негайно припиніть гру.
3. Гра, що сподобалася дитині, вимагатиме повторень. Не чиніть опір його проханням повторити ігрові дії знову і знову – йому потрібен час, щоб обжити нові відчуття.
4. Враховуйте, що довільна увага дитини є короткочасною та нестійкою. Тому якщо в грі вже з'явилася сюжетна лінія, не ускладнюйте сюжет. Нехай спочатку ігрові дії будуть згорнуті - наприклад, на "грядку" "посаджено" всього два "помідорчики", а ляльковий "обід" триває всього пару хвилин. Головне завдання на даному етапі – за допомогою емоційного коментарю зберегти логічну структуру гри, завершити ігрову дію та підбити підсумок.
5. Під час гри дитина може почати говорити, заглядаючи при цьому вам в обличчя в очікуванні реакції. Це можуть бути фрази-штампи з рекламних роликів чи вигадані ним самим слова. Усміхніться у відповідь і повторіть те, що сказала дитина (з дотриманням інтонації). Така форма спілкування – своєрідна «перекличка» – дасть дитині підтвердження того, що ви її розумієте, викличе більшу довіру до вас.
6. Якщо дитина чогось дуже захотіла і намагається висловити своє бажання, постарайтеся знайти можливість – це бажання задовольнити (звісно, враховуючи нюанси конкретної ситуації), або запропонуйте замінник бажаного. Особливості психіки дитини не дозволяють швидко переключитися, забути про своє бажання, а пояснення та осуд не досягають своєї мети.
7. Розвиваючи сюжет гри, обережно та ненав'язливо пропонуйте різні варіанти, які залежатимуть від бажань дитини та вашої фантазії. Будьте готові до того, що якісь варіанти розвитку подій дитина прийме одразу, а з чимось не погодиться категорично.
Джерело: https://autism.ua
