"Гіперактивність: балування чи особливість дитини?"
Гіперактивність: балування чи особливість дитини?
Це питання часто постає перед батьками, педагогами й навіть психологами. Дитина не сидить на місці, постійно відволікається, перебиває, не завершує почате — це прояви поганого виховання чи щось більше?
Гіперактивність— це невропсихологічна особливість розвитку, а не результат балування чи "поганого характеру". У таких дітей порушена робота лобних часток мозку, що відповідають за контроль поведінки, увагу та саморегуляцію.
Важливо розрізняти:
Балування — це ситуативна поведінка, яка виникає як відповідь на відсутність меж або послідовності у вихованні. Змінюється при зміні підходу до виховання.
Гіперактивність — стійкий стан, що проявляється у різних сферах (вдома, у школі, з однолітками) та потребує корекційної підтримки, а іноді — й медикаментозного лікування.
І коли батьки чують:
"Ваша дитина просто невихована!"
"Вона просто відволікається"
"Це все гаджети!"
"А от ми в дитинстві сиділи тихо!"
Знайте, що гіперактивність — це не балування, а особливість розвитку нервової системи дитини.
Не "капризи", не "лінь", не "всипати треба" — а порушення саморегуляції, з яким дитині важко справитися без підтримки дорослих.
Як відрізнити гіперактивність від неслухняності?
Зверніть увагу, якщо дитина:
• постійно рухається, навіть коли це недоречно
• швидко відволікається, не завершує завдань
• не відповідає на звернену мову
• перебиває, не чекає черги
• емоційно "вибухає" без явної причини
Що робити батькам?
• Не звинувачуйте дитину — вона не обирає таку поведінку.
• Зверніться до фахівця: психолога, психіатра або невролога.
• Налагодьте чіткий режим дня, створіть чітку структуру, зрозумілі правила.
• Будьте терплячими й послідовними, використовувати позитивне підкріплення.
• Пам’ятайте: з гіперактивністю можна і треба працювати!
Гіперактивність — це не вирок і не "Зіпсована дитина". Це — індивідуальна особливість розвитку, яку можна та потрібно коригувати за умови розуміння та фахового підходу.
Дитина з гіперактивністю — це не "проблема". Це дитина, яка потребує трохи більше розуміння, структури і підтримки.
З повагою психолог Вікторія Колесник
